Міжнародний день захисту дітей – 1 червня 2018 року

Наказом Департаменту охорони здоров’я від 18 травня 2018 року №493 «Про організацію роботи травматологічних пунктів закладів охорони здоров’я, підпорядкованих Департаменту охорони здоров’я, які надають травматологічну допомогу дитячому населенню міста Києва» повідомляється, що у місті Києві працюють цілодобові травматологічні пункти для дітей на базі закладів охорони здоров’я наступних районів:
Дніпровський - Київська міська дитяча клінічна лікарня №2, вул.. А.Навої, тел. 540-96-95;
Оболонський – Київська міська дитяча клінічна лікарня №1, вул. Богатирська, 30, тел.201-32-39;
Печерський – Дитяча клінічна лікарня № 7 (шелепно-лицева хірургія для дітей), вул. Підвисоцького,4-б, тел. 285-38-29
Печерський – Київський міський центр дитячої нейрохірургії, вул. Підвисоцького, 4-б, 223-17-24
Госпіталізація дитячого населення з політравмами проводиться до відповідного відділення Національної спеціалізованої дитячої лікарні «ОХМАТДИТ» Міністерства охорони здоров’я України, вул. Чорновола, 28/1, 236-95-44

Міжнародний день захисту дітей святкується щорічно 1 червня. Цей день у 1949 році затвердила сесія ради Міжнародної демократичної федерації жінок в Парижі. Ініціативу підтримала Організація об’єднаних націй і проголосила пріоритетом своєї діяльності захист прав, життя і здоров’я дітей.
Головним інструментом такого захисту та реалізації прав дітей є Конвенція про права дитини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН у листопаді 1989 року. Країни, що підписали Конвенцію, гарантують право кожної дитини на користування найбільш досконалими послугами системи охорони здоров’я і засобами лікування хвороб та відновлення здоров’я. Особливої турботи потребують діти з обмеженням життєдіяльності, передусім, діти з тяжкими хронічними захворюваннями та діти, які мають статус дитини-інваліда. Основний Закон України, який визначає пільги та основи соціальної захищеності для людей з інвалідністю - це Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
На сьогодні динаміка основних показників здоров’я дитячого населення відзначається суттєвим накопиченням хронічної патології, починаючи з раннього дитячого віку. Ситуація зумовлена низкою причин: від суттєвого погіршення навколишнього середовища, способу життя батьків і самих дітей. Впровадження високих технологій виходжування новонароджених в Україні шляхом створення перинатальних центрів сприяло виживанню глибоко недоношених дітей, що потребує розробки системи їх подальшої реабілітації та моніторингу фізичного і психічного розвитку.
За даними Міського наукового інформаційно-аналітичного центру медичної статистики, у місті Києві інвалідність з усіх причин серед дітей у віці 0-17 років у 2017 році становила 199,5 на 10 тис. дітей, у 2016 році показник дорівнював 175,7, десять років тому – 142,1. Проте, місто Київ, як і в попередні роки, відноситься до регіонів України з низькими показниками загальної та первинної інвалідності у дітей.
Вроджені аномалії розвитку складають майже третину причин дитячої інвалідності. Результати епідеміологічних досліджень, проведених генетиками у різних областях України протягом 10-15 років, показали пріоритетні фактори причин вродженої патології у дітей. Це хронічні інфекційні хвороби, хронічні екстрагенітальні захворювання матерів, в тому числі ендокринні, професійні шкідливі впливи у батьків і тютюнокуріння матерів. До групи ризику віднесені більше 6% матерів, які під час вагітності не звертались по допологову медичну допомогу. Серед них переважали особи у репродуктивно несприятливому віці, з низьким рівнем освіти, зі звичкою вживання тютюну.
В рамках стратегії ВООЗ/ЮНІСЕФ «Інтегроване ведення хвороб дитячого віку» в Україні 13 квітня 2017 року представниками державних установ, громадських та міжнародних організацій підписано Меморандум про створення системи послуг раннього втручання. Платформа системи раннього втручання запроваджує міждисциплінарну і комплексну сімейно-центровану допомогу від держави та неурядових організацій батькам дітей з інвалідністю, порушеннями розвитку, ризиком їх виникнення. Раннє втручання включає всі види заходів, орієнтованих на розвиток дитини, а також супровід батьків, які здійснюються безпосередньо і негайно після визначення стану та рівня розвитку дитини. Раннє втручання спрямоване як на дитину, так і на батьків, сім’ю та її соціальне оточення.
В Україні існує система виявлення відхилень у стані здоров’я дітей, подальшого спостереження малюків, які належать до групи ризику, з метою запобігання інвалідизації, подальшого спостереження і супроводу, лікування та адаптації дитини до життя. Пологові відділення та Центри первинної медико-санітарної допомоги, як заклади первинного рівня надання медичної допомоги, здійснюють спостереження і надання необхідної медичної допомоги здоровій дитині. Консультативна та спеціалізована допомога під час планових профілактичних оглядів надається на вторинному рівні. Саме на вторинному рівні у разі виникнення відхилень, що можуть вплинути на встановлення інвалідності у дитини, здійснюється оформлення висновку лікаря-фахівця за профілем хвороби. За його направленням дитину обстежують і лікують у профільному стаціонарі, визначають остаточний діагноз, який слугує підставою для встановлення інвалідності. Надалі, за місцем проживання на II рівні медичної допомоги лікарем за профілем інвалідності дитини оформлюється висновок-направлення на засідання лікарської консультативної комісії (ЛКК), що функціонує в Консультативно-діагностичному центрі (КДЦ) за місцем проживання дитини (в колишній дитячій поліклініці). Ця комісія остаточно визначає підстави встановлення інвалідності дитини. Надалі дитина якнайшвидше направляється на поглиблене обстеження, лікування та ранню реабілітацію. Схема запобігання інвалідності та формування реабілітаційного простору в країні включає заклади охорони здоров’я від первинної мережі до профільних інститутів Міністерства охорони здоров’я України, Національної академії медичних наук України, Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит», 45-и спеціалізованих центрів системи Міністерства охорони здоров’я України.
Накопичення хронічної інвалідизуючої патології в дитячому середовищі передбачає відповідальність суспільства за впровадження ефективних програм медико-соціальної реабілітації дітей з особливими потребами, починаючи з самого раннього віку, з метою максимального зниження ризиків інвалідизації. Впровадження додаткових послуг раннього втручання-реабілітації в систему охорони здоров’я обумовлено переходом на обслуговування лікарем загальної практики/сімейної медицини, сталим дефіцитом кадрів у системі первинної допомоги, передусім педіатрів, зростанням кількості дітей з особливими потребами (на сьогодні кількість дітей-інвалідів у дитячій популяції країни сягає близько 2%), багатьох труднощів сімей хворих дітей.
Абсолютна кількість дітей-інвалідів у місті Києві складає 10688. У структурі причин інвалідності на першому місті – вроджені аномалії, на другому – розлади психіки та поведінки, на третьому – хвороби нервової системи. Стаціонарну медичну допомогу дитячому населенню надають 11 дитячих лікарень різного типу, 8 спеціалізованих дитячих відділень у складі лікарень для дорослих та 5 спеціалізованих дитячих центрів.
У столиці відкрито «Київський міський центр реабілітації дітей з інвалідністю», перший і поки що єдиний в Україні (вул. Олени Теліги, 37г, тел. 467-22-44). У команді закладу працюють кращі фахівці з фізичної реабілітації, лікувальної фізкультури, ерготерапії, кінезіотерапії, динамічної корекції, фізіотерапії, педагоги, психологи; дитячі лікарі: невролог, психіатр, ортопед, педіатр тощо. У консультаційні дні, щовівторка з 09.00 до 17.00, визначається необхідність у проведенні реабілітації дитини, першочерговість її проходження, зарахування дитини з інвалідністю до Центру. Центр співпрацює з Інститутом медицини транспорту і обслуговує дітей, які постраждали в результаті дорожньо-транспортних пригод.
У нинішньому навчальному році кількість дітей з особливими освітніми потребами у закладах освіти столиці зросла більше ніж на 40% і становила майже 700 дітей.

ГОЛОВНА

На початок