Всесвітный день подолання насилля по відношенню до жінок –
25 листопада 2017 року та Міжнародна акція
«16 днів проти насильства» -

з 25 листопада до 10 грудня 2017 року

Щорічно з 25 листопада до 10 грудня місто Київ долучається до Всесвітньої кампанії запобігання насильству для підвищення обізнаності людей про надзвичайно важливий аспект життя суспільства. Кампанія «16 днів проти насильства» включає окремі події, які заслуговують особливої уваги.
25 листопада - Міжнародний день ООН із викорінення насильства щодо жінок. Він присвячений сестрам Мірабаль, яких було жорстоко вбито у 1960 році у Домініканській Республіці під час існування диктаторського режиму;
1 грудня - Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Вірус імунодефіциту людини та синдром набутого імунодефіциту стрімко поширюється в усьому світі;
6 грудня - річниця з дня «Монреальської різанини», під час якої 14 жінок феміністського руху були вбиті за свої переконання;
10 грудня – День прав людини. Уряди всіх країн – членів ООН 10 грудня 1948 року визнали права людини «на життя, свободу та недоторканість особи для всіх без винятків», підписавши Загальну декларацію прав людини.
Поняття насильства, яке використовує Організація Об’єднаних Націй, підкреслює навмисний характер і здійснення факту насильства, незалежно від його наслідків. Прояви насильства не обов’язково призводять до тілесних ушкоджень, інвалідності і смерті. Багато форм насильства проти жінок, дітей, літніх людей можуть призводити до психологічних і соціальних проблем, а наслідки проявляються через багато років. Зазвичай жертви потрапляють в лікарні та соціальні притулки, потребують серйозного лікування і психологічної реабілітації.
Проблема насильства в сім’ї є серйозною проблемою, яка потребує для свого вирішення об’єднання зусиль державних структур, правоохоронних органів, громадських та міжнародних організацій, науковців та експертів. Такий підхід закріплений в Законі України «Про попередження насильства в сім’ї». Організація Об’єднаних Націй визначає насильство по відношенню до жінок як будь-який акт насильства, здійснений за статевою ознакою, який спричиняє або може спричинити фізичну, сексуальну, психологічну шкоду або страждання жінкам, включаючи погрози здійснення таких актів, примушення або свавільне позбавлення волі, як в громадському, так і в особистому житті. Серед державних структур провідна роль у попередженні насильства в сім’ї належить Міністерству внутрішніх справ України. З метою забезпечення повного обліку випадків заподіяння громадянам тілесних ушкоджень унаслідок кримінальних правопорушень чи пригод і вжиття оперативних заходів для перевірки та розслідування їх обставин прийнято спільний наказ Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров’я України №307/105 від 11 червня 1993 року зі змінами, внесеними у 2013 році.
Звернення до міліції у фактах домашнього насильства здійснюється, за свідченням експертів та працівників органів внутрішніх справ, не після першого випадку насильства, а лише після повторних випадків скоєння насильства в сім’ї. Таким чином реальна кількість фактів насильства в сім’ї є значно більшою ніж та, яка офіційно фігурує у статистиці. І навіть за існуючої статистики щороку зростає кількість осіб, які знаходяться на обліку за скоєння насильства в сім’ї.
Як зазначають фахівці Жіночого правозахисного центру Ла-Страда Україна, скарги потерпілих від домашнього насильства показують, що на так звані «побутові правопорушення» неохоче виїздять чергові наряди поліції. Багато випадків насильства в сім’ї кваліфікується за іншими статями КУАП, зокрема 173 «Дрібне хуліганство». Непоодинокі випадки, коли потерпілі, дізнавшись про те, що видом адміністративного стягнення, накладеного на порушника, буде штраф, який прийдеться сплачувати самим потерпілим, забирають свої заяви про факти домашнього насильства.
Слід пам’ятати висновки нового спільного докладу ВООЗ, які констатували, що насильство з боку сексуального партнера призводить жертв до депресії, проблем з алкоголем, інфекцій, що передаються статевим шляхом, небажаної вагітності і аборту, народження дітей з низькою вагою і навіть - до смерті і тілесних ушкоджень.
У листі Генеральної Прокуратурі України до Прем’єр-міністра України від 27 лютого 2017 року №04/2/2-474вих-17 розглянуто ще одну актуальну проблему порушення прав людини – торгівлю людьми. Найбільш вразливою групою населення є люди, які виїжджають за кордон для працевлаштування, та діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти, які не мають умов для виховання та навчання в сім’ї, діти з особливими потребами, які перебувають у відповідних інтернатних закладах Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства соціальної політики України. Йдеться про випадки, коли українських дітей примушували перевозити і продавати наркотики у сусідніх країнах, використовували для формального усиновлення у комерційних цілях для подальшого використання  потерпілих з будь-якою корисливою метою – трансплантації органів, втягнення в збройні конфлікти тощо. Посадові особи та громадяни мають проявляти турботливе ставлення до дівчат та хлопців, які знаходяться під їх опікою, звертати увагу на контактування дітей зі сторонніми особами, зміни у поведінці дітей для того, щоб вони не стали жертвами торгівлі людьми.
Прокуратура України привернула увагу до поширеності жертв торгівлі людьми, які користувались послугами суб’єктів господарювання, що надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, ряд яких за наявності ліцензії не має свідоцтва про державну реєстрацію та/або договору із закордонною фірмою – роботодавцем чи мав договір із закінченим строком дії. Крім того, у порушення чинного законодавства, вони вимагають у людей кошти за посередництво у працевлаштуванні чи за допомогу у пришвидшенні оформлення робочих віз тощо. Туристичні фірми оформлюють туристичні візи, які дають змогу громадянам легально виїхати в іншу країну, але не працевлаштуватися в законний спосіб. Перелічені фактори ризику створюють умови для потрапляння громадян України у складні життєві обставини. Але потенційні потерпілі від торгівлі людьми не усвідомлюють себе жертвами вчинених кримінальних правопорушень, вважають, що самі є правопорушниками і не звертаються по допомогу до правоохоронних органів та дипломатичних установ. Виїжджаючи за кордон з метою працевлаштування, громадяни України мають знати адреси та інші контактні дані дипломатичних установ.
Протокольне рішення засідання Міжвідомчої ради з питань сім’ї, гендерної рівності, демографічного розвитку, запобігання насильству в сім’ї та протидії торгівлі людьми від 29 березня 2016 року передбачає надання  в закладах охорони здоров’я безоплатної медичної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми, у тому числі дітям, які були завербованими та використовуються у воєнних цілях.

 

ГОЛОВНА

На початок