Всесвітній день навколишнього середовища – 5 червня 2017 року

Всесвітній день навколишнього середовища започатковано Організацією Об’єднаних націй, відмічається щорічно 5 червня для залучення уваги світових лідерів та громадськості до глобальних проблем довкілля, стимуляції необхідних дій для їх вирішення.
Екологічну безпеку в Україні захищають Закони України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року № 1264-XІІ, та «Про основні засади (Стратегію) державної екологічної політики на період до 2020 року», ухваленого 21 грудня 2010 року. 
Інтенсивне використання природних ресурсів, розвиток сучасних технологій створюють велике антропогенне навантаження на природу нашої країни. Природні ресурси (поверхневі води, ґрунти, мінеральні ресурси) знаходяться на стадії вичерпання, стають важкодоступними, якість їх погіршується. Тому ставлення до природи як джерела сировини має змінитись. Основа нового світогляду щодо природних ресурсів закладена в документі ООН «Порядок денний на XXІ століття» (Ріо-де-Жанейро, 1992) і означена як парадигма сталого розвитку. Сталий розвиток – розвиток держави і суспільства, який задовольняє потреби нинішнього покоління без шкоди для можливості майбутніх поколінь задовольняти свої власні потреби. У 2015 році на саміті ООН зі сталого розвитку в Нью-Йорку глави держав і урядів, в тому числі України, визначили 17 глобальних цілей (169 завдань), які мають бути виконані до 2030 року.
Нові світові підходи до екологічної безпеки вимагають від державної екологічної політики України виконання міжнародних зобов’язань. Дорожня карта виконання цілей щодо охорони природи вже визначена.
Найбільш гострою проблемою для України є утилізація відходів і особливо-небезпечних відходів, які складають 1-3% від загальних. Це радіоактивні, хімічні відходи, хімічні джерела струму, електропобутова техніка, електричне та електронне обладнання, шини, відходи сільського господарства та тари з-під них, непридатні пестициди, медичні та фармацевтичні відходи.
Підприємства-утилізатори, які отримали ліцензії на поводження з небезпечними відходами, фактично не мають техніки для проведення задекларованої діяльності. В країні взагалі відсутні підприємства з утилізації електричних батарейок, їх доводиться тільки збирати та зберігати. Щоденно в країні реалізується 12 тис. тонн батарейок, а за часи Незалежності зібрано всього 52 тис. тонн небезпечних відходів. Це стосується і ртутних ламп, утилізація яких дуже вартісна і не відпрацьована.
Неправильне поводження з медичними та фармацевтичними відходами створює для працівників охорони здоров’я, тих, хто контактує з цими відходами, та населення ризик зараження, отруєння і травмування. В практиці вітчизняної охорони здоров’я залишається багато ручних маніпуляцій зі шприцами та голками після проведення ін’єкцій, використовуються часто застарілі методи збирання та утилізації медичних відходів. Це створює небезпеку зараження вірусними гепатитами В і С, ВІЛ-інфекцією, туберкульозом, паразитарними інфекціями. Не налагоджена система збору прострочених ліків, що створює серйозну загрозу для довкілля.
Знищення зелених зон, вирубування лісів України, Карпатських лісів з експортуванням необробленої деревини (кругляка) призвело до суттєвих змін клімату, порушення світлового та водного режиму територій України, втрати рідкісних видів і поширення біологічно небезпечних рослин, зменшення популяцій тварин, а також хронічного дефіциту сировини для деревообробної, меблевої, целюлозно-паперової промисловості, шкоди туристичній галузі.
Місто Київ, як великий багатолюдний мегаполіс стикається з проблемами урбанізації, характерними для багатьох міст світу. Розростання міського простору, яке має назву «urban sprawl», призводить до того, що транспортні магістралі перестають справлятися з навантаженням, зростає залежність від автомобіля та енергоносіїв, збільшується рівень загазованості повітря, шумове навантаження, виникають проблеми з водопостачанням, каналізацією. Принципи нового урбанізму націлюють такі великі міста як Київ на планування окремих забудов, районів чи інфраструктурних проектів, сталий розвиток і баланс з природою та традиціями використання доцільних технологій.
Ситуацію з рікою Дніпро екологи називають водною катастрофою. Головні фактори забруднення – природний і антропогенний. У верхній течії Дніпра головні забруднювачі води – природні біогенні елементи, гумінові, азотні, органічні сполуки і залізо із заболочених Прип’яті і Ужа. Кількість промислових та комунальних стоків за рік можна співставити з об’ємом Київського моря. На якість води впливає також сезонне коливання температур, яке викликає сильне цвітіння води. Після вводу в експлуатацію каскаду Дніпровських ГЕС ріка стала зарегульованою, дно замулюється. В районі столиці замулювання складає 1 млн куб.м. Ріка втратила здатність до самоочищення, заростає небезпечним водяним горіхом. Боротись з цими явищами можна тільки розчисткою і поглибленням дна водосховищ,  якісною роботою очисних споруд комунальних підприємств.
Накопичені екологічні проблеми в Україні і місті Києві впливають на здоров’я людей, потребують негайного ефективного вирішення.
Використані матеріали засідання круглого столу «Цілі сталого розвитку: регіональний вимір в Україні» 20 квітня 2017 року, публікації журналу «Екологічний вісник», газети «Сегодня».

Головний лікар                                                          О Стойка

Когут, 468-06-47

 

ГОЛОВНА

На початок