snid-2018

Всесвітній день боротьби зі СНІДом –
1 грудня 2018 року.

Тема: «Знай свій статус»

30-річчя Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом буде відмічатись 1 грудня 2018 року під девізом «Знай свій ВІЛ-статус». За оцінками Об’єднаної програми ООН з ВІЛ/СНІД (ЮНЕЙДС), понад 9,4 мільйона людей, що живуть з ВІЛ, все ще не знають свого статусу.

Тестування на ВІЛ є важливим для розширення лікування та досягнення цілей 90-90-90. У рамках стратегії Fast Track «Прискорення: припинення епідемії СНІДу до 2030 року», проголошеної ЮНЕЙДС у 2014 році, визначено нові цільові показники у припиненні глобальної епідемії ВІЛ-інфекції, а саме: 90–90–90 (до 2020 року) та 95–95–95 (до 2030 року). Це передбачає, що 90/95% людей, які живуть із ВІЛ (ЛЖВ), будуть знати про свій ВІЛ-позитивний статус; 90/95% осіб, які знають про свій ВІЛ-позитивний статус, отримуватимуть антиретровірусну терапію (АРТ); у 90/95% осіб, які отримують АРТ, буде досягнуто пригнічення репродукції ВІЛ, що унеможливить передачу інфекції іншим.

Стадія ВІЛ-інфікування, загалом їх чотири, залежить від кількості імунних клітин СД4 у крові людини. Для досягнення цілей ЮНЕЙДС 90–90–90 у 2015 році ВООЗ представила рекомендації щодо перегляду принципів терапії і профілактики ВІЛ. Відповідно до них, АРТ має надаватися усім ЛЖВ, за будь-якої кількості клітин CD4. Вони засновані на даних клінічних досліджень та спостережень, які доводять, що ЛЖВ, які починають АРТ одразу після інфікування, мають більше шансів залишитися здоровими і менше ризикують передати вірус своїм партнерам. У відповідь на нові підходи ВООЗ наказом Міністерства охорони здоров’я від 22 грудня 2015 року №887 було затверджено зміни до Клінічного протоколу АРТ ВІЛ-інфекції у дорослих та підлітків, якими передбачено, що АРТ рекомендована усім ВІЛ-інфікованим з метою зниження ризику прогресування хвороби і профілактики передачі ВІЛ, незалежно від кількості CD4-лімфоцитів, відповідно до нової стратегії Fast Track та консолідованих рекомендацій ВООЗ. Тому так важливо якомога раніше довідатись про свій ВІЛ-статус і при необхідності розпочати лікування.

Уживачів наркотиків надзвичайно тяжко залучити до медичного обслуговування, тому і виявляється їх ВІЛ-статус тільки на стадії СНІД, а це через 3-5 років після зараження. Дебют СНІД у осіб, які не вживають наркотики, відбувається зазвичай через 15 років.

Згідно даних Європейського регіонального бюро ВООЗ та ЮНЕЙДС в Україні спостерігається друга за величиною епідемія ВІЛ-інфекції серед країн Східної Європи та Центральної Азії. За оціночними даними в країні мешкає 19% ЛЖВ, від загальної кількості ЛЖВ в цьому регіоні та припадає 25% смертей від оціночної кількості смертей від СНІДу, розрахованої для країн Східної Європи та Центральної Азії. Складні політична та економічна ситуації в країні в свою чергу сприяють погіршенню ситуації.

З усіх великих міст України Київ є найбільш проблемним і цю інформацію було оприлюднено на засіданні Генеральної Асамблеї ООН. Поширеність ВІЛ-інфекції складає 457,7 на 100 тис. населення (в Україні - 339,0). Однак наявні показники епідемічного процесу не відображають реальної ситуації, оскільки значна частина випадків ВІЛ-інфекції, СНІДу та смерті від СНІДу залишаються поза системою обліку та реєстрації.

На початку двохтисячних років у місті Києві випадки ВІЛ-інфікування спостерігались головним чином у ін’єкційних вживачів наркотиків, а також у їх статевих партнерів. Тоді був сплеск жіночого ВІЛ-інфікування. У відповідь успішно впроваджено програму попередження вертикальної передачі ВІЛ від матері до дитини при народженні або годуванні груддю. Приборканню епідемії сприяло створення у столиці нових кабінетів довіри, впровадження міжнародними організаціями програми зниження шкоди (розповсюдження одноразових шприців, презервативів, тестувань на гепатит).

На сьогодні статевий шлях передачі ВІЛ-інфекції виходить на перше місце, але актуальність парентерального шляху передачі залишається високою, незважаючи на тенденцію до зниження. Інфікування відбувається частіше у чоловіків з незахищеними (без презерватива) статевими зв’язками. Найбільш небезпечним є анальний секс із-за травматичності і незахищеності, особливо для приймаючого пасивного неінфікованого партнера. Оральний секс практикується без презервативу, тому прирівнюється з точки зору небезпеки зараження до анального. Загалом ризик заразитись інфекціями, що передаються статевим шляхом, для чоловіків, які практикують негенітальний секс, становить 60%. Вагінальний незахищений секс найбільш небезпечний для приймаючої жінки.

Більшість людей, які інфікуються ВІЛ, не помічають, що вони інфіковані, але деякі незабаром після зараження відчувають короткочасне нездужання. Захворювання може проявлятись болем в горлі, лихоманкою, висипами, проносом, але бувають і більш серйозні прояви. Іноді у людей з безсимптомною ВІЛ-інфекцією збільшені лімфатичні вузли, але це може відбуватись при багатьох захворюваннях. Імунну недостатність в таких випадках виявляють лабораторними тестами з визначення кількості у крові клітин СД4. Статистичні дослідження за участю ЛЖВ свідчать, що чим більше проходить часу, тим вище вірогідність все тяжчого ушкодження імунної системи, в результаті якого можуть розвитися опортуністичні інфекції або пухлини у абсолютної більшості інфікованих.

На сьогодні роль сімейних лікарів у подоланні епідемії важко переоцінити. Оскільки саме від сімейного лікаря очікується знання життєвого та сімейного анамнезу пацієнтів, розуміння їх поведінкових особливостей. Зважаючи на необхідність, лікар може вчасно проконсультувати пацієнта стосовно доступності тестування на ВІЛ, його проведення та інтерпретації результатів, а також скерувати на лікування. Важливу роль також відіграє й можливість здійснення сімейним лікарем контролю прихильності до лікування та оцінки його результатів.

Використано матеріали Київського міського центру профілактики та боротьби зі СНІДом.

ГОЛОВНА

На початок